Мобільний застосунок «Харківський архітектурний мануал»

Харківський архітектурний мануал — це цифровий путівник містом, що славиться своєю архітектурою модернізму. Застосунок має зручну мапу, на якій вказані об’єкти з текстовими описами і детальною інформацією, що складаються у маршрути. Унікальні авторські аудіогіди українською та англійською мовами супроводжуватимуть вас упродовж віртуальної або реальної подорожі. Роздивляючись архітектуру будівель, ви також знайдете рідкісні архівні фотографії, професійну сучасну зйомку і 3D моделі, що демонструють, якими ці об’єкти були упродовж 20-го століття, так і теперішній стан під час війни.

Якщо ви давно мріяли відвідати Харків і не можете дочекатися, коли приїдете у це мирне українське місто, то цей застосунок допоможе вам підготуватися до подорожі. Вам більше не потрібно шукати гіда, попередньо бронювати екскурсійну групу або тягти з собою друковані путівники, відволікаючись на пошук потрібних адрес у навігаторі. Застосунок спрощує пошук потрібних об’єктів, даючи чітке розуміння, де знаходиться об’єкт, як до нього дістатися, як він виглядає зараз з урахуванням усіх історичних змін міського простору.

Для справжніх поціновувачів архітектури, аби відчути себе присутніми у міському середовищі міста, не існує обмежень параметрами фізичного простору або часу, вартістю квитків та витратами на подорожі. Архітектурний мануал створює онлайн простір та дозволяє насолоджуватися прогулянкою містом навіть якщо ви знаходитеся за сотні і тисячі кілометрів.

Завантажуйте застосунок у App Store або Play Market.

Більш детальна інформація на сайті www.kharkiv.archmanual.app.

Організатори: Громадська організація Urban Forms Center у партнерстві з Будинком Мистецтв міста Брно та Brno Architecture Manual за фінансової підтримки House of Europe.

Виставка «Архітектура пізнього соціалізму в Україні та Чехії»

В своїх роботах фотографи з українського Харкова Павло Дорогой та з чеського Брно Давід Конечні досліджують, документують та проводять паралелі між архітектурною спадщиною постмодернізму пізньорадянського періоду в Україні та пізньосоціалістичної Чехословаччини 1980–1990-х років. Саме сьогодні, коли Україна зіткнулася з обурливою та необґрунтованою агресією Росії, архітектурна спадщина та її збереження стали одним з найважливіших фокусів не лише для українців, а й для всього світу.

За результатами дослідження, проведеного у співпраці з архітекторами Євгенією Губкіною і Томашем Ружічкою, на фотографіях зафіксовано найвизначніші архітектурні об’єкти пізнього соціалізму в Україні та Брно. Через свої роботи фотографи документують та інтерпретують культурну спадщину, спонукаючи глядачів до дискусії, обміну думками і досвідом.

Ця виставка сприяла знайомству широкої аудиторії в Чехії з матеріальною культурною спадщиною України кінця XX століття, привертає увагу до її цінності та приналежності до ширшого феномену європейського постмодернізму. Подія розвиває публічну дискусію та міжкультурний діалог на тему збереження соціалістичної архітектурної спадщини, пам’яті, досвіду реставрації та ревіталізації архітектурних об’єктів у нових суспільно-економічних умовах.

Робота над виставкою була розпочата ще до початку повномасштабної війни в Україні. Відповідно, проєкт набув нового значення, адже ця архітектура, не менше за середньовічні церкви, барокові й класицистичні будинки, модерністичні житлові комплекси, знаходиться під загрозою знищення внаслідок Російського вторгнення і невщухаючих обстрілів українських міст. Багато об’єктів, що потрапили в об’єктив Павла Дорогого, опинилися в зоні бойових дій, окупації або частково зруйновані. А сам Павло став «очима» фотодокументування його рідного Харкова. Солідарність, міжкультурний обмін та діалог, налагоджені між українськими і чеськими фотографами, архітекторами та культурними менеджерами під час підготовки цієї виставки, є важливою частиною сучасних партнерських відносин між Україною та Чехією, що базуються на глибокій взаємній повазі до історії, культури і спадщини. А прийняте рішення не зупиняти підготовку виставки, не дивлячись на війну, роблять її «висловлюванням» не тільки про вже історичну архітектуру періоду падіння імперії СРСР і всього Східного Блоку, але й про сьогоднішню деколонізацію Східної Європи і набуття суб’єктності молодих незалежних країн.

Ми віримо, що вже скоро зможемо показати цю виставку й в українських містах, знайомлячи українців з архітектурою Чехії так само як ми знайомимо чехів і гостей Брно з архітектурою України.

Відкриття виставки відбулося 21 травня 2022 року в Українському центрі на Моравськову майдані 15 у Брно. Після кількох місяців експонування, у жовтні 2022 року виставка переїхала до виставкових приміщень Архітектурного факультету Технологічного університету Брно.

Організатори: Павло Дорогой за фінансової підтримки House of Europe у партнерстві з Urban Forms Center, Větrné mlýny, Ukrajinská iniciativa Jižní Moravy z.s. та Архітектурним факультетом Технологічного університету Брно.

Фотографії Катержини Руснякової і Володимира Палія

Український конструктивізм

«Український конструктивізм» — це мультимедійний проєкт, створений на перетині сучасного візуального мистецтва, балету, електрофолк музики та історичної драми. Українські музиканти Ната Жижченко (Onuka) та Євген Філатов (the Maneken), українсько-данський художник і архітектор Сергій Святченко, данський балетмейстер Себастіан Клоборг та українська архітекторка і дослідниця модернізму Євгенія Губкіна стали авторами грандіозного цифрового дійства. Мова сучасного мистецтва і експериментальний фестивальний формат допомагають розкрити світу складне і неординарне явище українського міжвоєнного модернізму. Проєкт працює у полі культурної дипломатії і сприяє підвищенню суспільної уваги до проблем модерністської спадщини України — спадщини, яка входить до скарбниці модерністських пам’яток Європи і світу.

Місія проєкту — зрозуміти, показати і захистити архітектурну спадщину українського конструктивізму, зробити 20-те століття видимим. Український конструктивізм вартий того, щоб бути у Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО!

Український конструктивізм — це не просто течія міжнародного модернізму 20-го століття. Український конструктивізм — відображення епохи з її складною історією, експериментальної економікою і неоднозначною політикою. Але при цьому український конструктивізм — дітище творчого пориву десятків і сотень українських і європейських архітекторів, які щиро прагнули створити нову архітектуру для нового українського суспільства. Український конструктивізм поєднував в собі функції Нової економічної політики, націонал-комуністичні гасла, регіональні матеріали, прогресивні конструкції і унікальні риси української національної ідентичності та філософії. Його вирізняла безпрецедентна варіативність форм, течій і модальностей, яка свідчить про плюралізм і творчу свободу архітектурної сфери. Під час сталінського тоталітарного повороту прогресивний конструктивізм був заборонений і насильно заміщений консервативним сталінським соцреалізмом. Сьогодні величезний за своїми масштабами шар архітектурного конструктивізму українських міст залишається непоміченим і незрозумілим, як наслідок, руйнується і знищується.

Сценарій цифрового дійства «Український конструктивізм» Євгенія Губкіна та історик Ярослав Переходько побудували на реальних подіях. В центрі сюжету — спогади про перебування у Харкові на початку 1930-х років Лотти Бейсе — молодої німецької архітекторки-модерністки з Баугаузу. Саме міжвоєнний період характеризується гострою суперечливістю і низкою трагедій українського народу. Події розгортаються на фоні переходу від «соціалістичного будівництва» часів НЕПу і націонал-комунізму до «форсованої індустріалізації» і тоталітаризму Сталіна. Розквіт авангардних мистецтв, науки, архітектури та підйом національної самосвідомості, характерний для українських «бурхливих двадцятих», обривається з постанням в Радянському Союзі тоталітарної системи.

В рамках проєкту також проходила публічна фестивальна програма, яка включала онлайн дискусії, круглі столи, майстер-класи та ярмарок ініціятив. Участь у дискусіях взяли британський письменник і журналіст Оуен Хезерлі, викладач Інституту політичних досліджень «Sciences Po» в Парижі Мексім Форест, дослідник радянської архітектури і куратор національного павільйону Вірменії на архітектурній бієнале у Венеції Рубен Аревшатян. В ярмарку ініціятив були представлені локальні проєкти, які успішно працюють зі спадщиною конструктивізму і міжвоєнного модернізму в українських містах, в різних регіонах країни. У відеосюжетах учасники ініціятив — Наталія Лобач, Павло Кравчук (Запоріжжя), Ліна Дегтярьова (Ужгород), Анастасія Боженко, Олеся Чаговець (Харків), Юлія Богданова (Львів), Валентин Старостін (Дніпро), Дмитро Кубанов (Кам’янське) — діляться своїми історіями стосунків з модернізмом та конструктивізмом, розповідають про особливі для них об’єкти, з якими труднощами зіштовхуються та що планують робити далі. Фотографії об’єктів конструктивізму в Харкові, Києві та Одесі для проєкту були зроблені Оленою Сапоновою.

Презентація проєкту відбулась 12 листопада 2021 року. Більш детальна інформація на сайті www.constructivism.world.

Організатори: ГО Urban Forms Center за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Енциклопедія архітектури України

Енциклопедія архітектури України — це мультимедійний онлайн-проєкт, який за допомогою різних медіаінструментів демонструє панораму архітектури України. Куратори Євгенія Губкіна, Ярослав Переходько, Катерина Радченко, а також запрошені режисери й режисерки (Дмитро Тяжлов, Тетяна Кононенко), відеомейкери й відеомейкерки (Євген Червоний, Леонід Єжуров, Віка Гайбонюк), медіахудожники й медіахудожниці (Микола Рідний, Анастасія Старко, Пьотр Армяновський), архітектори й архітекторки (Артур Ароян, Василиса Щоголева, Даша Цапенко, Юліан Чаплінський) та понад 40 учасників і учасниць з різних куточків світу у своїх фото- і відеороботах, перфомансах, колажах аналізують, як суспільство формує архітектуру і як архітектура формує суспільство. Проєкт, створений на перетині архітектури, історії, критики, кінематографу й візуального мистецтва, спонукає до діалогу. Такий комплексний підхід дає змогу максимально розширити сприйняття матеріального середовища, побачити його з різних боків і сформувати власну думку щодо його актуального стану. Це ревізія ролі архітектора і архітектури в сьогоденні, інтерпретація аксіом цієї сфери, візуалізація її елементів, стилів, процесів і часових змін.

Архітектура України — це фортеці чи сараї, хати чи хрущовки, палаци чи руїни, туристичні об’єкти чи девелоперська забудова? А можливо, це архітектурні стилі — бароко, класицизм, модернізм, бруталізм, постмодернізм? Чи, може, все це лише балки і цегла?

На противагу формальним і неформальним базам даних ми пропонуємо інший тип енциклопедії — створений конкретною групою людей зі своїм світоглядом, принципами та методами, при цьому не обмежених впливом будь-яких інституцій. Енциклопедії, яка не є самоціллю, а лише інструментом пізнання. Дені Дідро бачив енциклопедію як місток у часі, як спосіб передати досвід дійсності крізь оптику небайдужого енциклопедиста. Однак досвід — це не завжди про «успішні кейси» та виграні битви. Це частіше про способи взаємодії з проблемами, про помилки та поразки. Без проблеми не може бути рішення, а без рішень не може бути архітектури. «Енциклопедія архітектури України» — це критичний проєкт, в основі якого лежить проблемний підхід. У ній категорійний принцип систематизації інформації відповідає найяскравішим і найболючішим питанням, з якими працює українська архітектура. Адже суть діяльності архітектора полягає в пошуку форми вирішення суспільних проблем.

Загальна картина проєкту мультиперспективна — від масштабного до дрібного, від теоретизування до гуманістичного виміру. Архітектурний ландшафт України подібно до мозаїки або колажу складається у заплутаний, багатошаровий палімпсест. А безліч голосів — у поліфонію. Макрорівню протиставляється мікрорівень — локальних, особистих історій взаємовідносин з архітектурою. І тут ключовим є не тільки те, про що і як ми говоримо, а й про кого, і з ким. Ми намагаємося подивитися туди, куди зазвичай не дивляться, дати майданчик, право голосу тому, з ким зазвичай не говорять, побачити за стінами щось більше. Що, можливо, куди видатніше й прекрасніше за цеглу й балки. Адже архітектура — це не стіни, це люди!

Більш детальна інформація на сайті www.ukrarchipedia.com.

Організатори: ГО Urban Forms Center у партнерстві з малою культурною столицею України 2020–2021 років — містом Славутич, Славутицькою міською радою і Центральним державним науково-технічним архівом України за фінансової підтримки Українського культурного фонду та Zagoriy Foundation.

Збірка «Баугауз — Запоріжжя»

Публікація збірки відбулась у 2019 році. Її вихід був приурочений до сторіччя Баугаузу та підготовлений за фінансової підтримки Генерального консульства Федеративної Республіки Німеччина в Донецьку (офіс Дніпро). Загальна редакція та упорядкування були зроблені Євгенією Губкіною, а ГО Urban Forms Center координувало всю роботу з підготовки та видання.

У збірці представлено матеріали конференції, що пройшла 19-20 листопада у 2017 року в Запоріжжі та була організована Генеральним консульством Федеративної Республіки Німеччина у Донецьку (офіс Дніпро) в партнерстві з ГО Urban Forms Center, Галереєю сучасного мистецтва Barannik та професором Томасом Флієрлом (Німеччина). Конференція мала науково-практичний характер, у її фокусі – проблеми дослідження і збереження архітектурної спадщини міжвоєнного модернізму (1920–1930-ті роки). Автори, серед яких як науковці, так і чиновники, активісти, архітектори, зверталися до зв’язку між явищами міжвоєнного модернізму в різних країнах Західної та Східної Європи (з особливою увагою до спадщини архітектурної школи Баугауз і конструктивізму Запоріжжя), практик збереження пам’яток модернізму в Німеччині, Україні та світі, юридичних та технічних проблем, що виникають у цій галузі, шляхів адвокації, популяризації та захисту архітектурної спадщини тощо.

Збірку призначено для істориків архітектури, архітекторів, реставраторів, культорологів, мистецтвознавців, істориків, міських активістів, працівників державних органів та органів місцевого самоврядування з архітектури, будівництва та охорони культурної спадщини, а також читачів, які цікавляться проблемами дослідження і збереження архітектури модернізму.

Редакційна колегія: Євгенія Губкіна, Анастасія Боженко, Дмитро Сисоєв

Дорадча рада: Томас Флієрл, Сергій Гірік, Павло Кравчук

ISBN 978-617-7645-32-9

До збірки увійшли вперше перекладені українською есе визначного німецького історика Карла Шльоґеля “Дніпрогес: Америка на Дніпрі”, статті Томаса Флієрла (доктор філософії, Веймарський інститут історії та теорії архітектури і міського планування Баугауз, голова фонду Херманна Хензельманна), Йорга Хаспела (доктор технічних наук, президент ICOMOS в Німеччині), Вінфріда Бренне (архітектурне бюро “Brenne Architekten”, Берлін), а також статті, написані англійською, українською або російською, Бена Бушфельда (комунікаційний дизайнер, Берлін), Власти Лоутоцької (Методологічний центр модерної архітектури в Брно), Міхала Пшчулковського (габілітований доктор технічних наук у галузі архітектури та містобудування, Академія образотворчих мистецтв у Гданську), Ксенії Литвиненко (аспірантка, Університет Манчестера), Тимура Вахітова (аспірант, Московський архітектурний інститут), Павла Кравчука (Управління культури Запорізької міськради), Олени Мокроусової (кандидат історичних наук, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій), Юлії Богданової (Інститут архітектури Національного університету “Львівська політехніка”), Володимира Новгородова (кандидат архітектури, Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова), Оксани Чабанюк (кандидат архітектури, Харківський національний університет будівництва та архітектури), Світлани Біленкової (кандидат мистецтвознавства, Київський національний університет будівництва і архітектури), Віктора Шокарева (кандидат технічних наук, директор Запорізького відділення, ДП “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”), Олександра Харлана (кандидат архітектури, завідувач Відділом збереження і популяризації культурної спадщини південно-східного регіону, Український державний інститут культурної спадщини), Ліни Дегтярьової (ГО Uzhhorod Modernism, Ужгород) та багатьох інших авторів.

Попередня презентація збірки відбулась 7 грудня 2018 року в Галереї сучасного мистецтва Barannik у Запоріжжі за участі Генерального консула Федеративної Республіки Німеччина у Донецьку (офіс у Дніпрі) Вольфґанґа Мьоссінґера та упорядниці збірки Євгенії Губкіної. Презентація основного тиражу збірки відбулась 25 травня 2019 року в Києві на фестивалі «Книжковий арсенал» в рамках дискусії «Баугаусу – 100 років. Спадок Баугаус – відкрити для себе та захистити – в Україні, в Німеччині, в світі», організованої Франкфуртським книжковим ярмарком у партнерстві з German Stories та Генеральним консульством Німеччини у Донецьку (офіс у Дніпрі) за участі Генерального консула Федеративної Республіки Німеччина у Донецьку (офіс у Дніпрі) Вольфґанґа Мьоссінґера, упорядниці збірки Євгенії Губкіної та берлінського фотографа Жана Молітора за модерації координаторки проектів Goethe-Institut в Україні Олени Лиховодової.

Ви можете ознайомитися зі змістом збірки за посиланням.

Конференція «Універсальність явищ запорізького модернізму і школи Баугауз. Проблеми збереження модерністської спадщини»

Дати проведення: 19-20 листопада 2017 року

Місце проведення: Палац культури Металургів, вул. Добролюбова, 7 (Запоріжжя, Україна)

85 років тому, 10 жовтня 1932 року, відбувся урочистий пуск ДніпроГЕС – на той час однієї з найбільших у Європі гідроелектростанцій. Спорудження станції на Дніпрі, а також створення при ній великого промислового вузла стали потужними факторами розвитку сучасного міста Запоріжжя. В його архітектурі та містобудуванні в 1920-х – на початку 1930-х років знайшли відображення передові тенденції інтернаціонального модернізму, що наближені до ідей школи Баугауз у Німеччині. В Україні ця течія була поширена під назвою “архітектурний авангард” або “конструктивізм”.

У міжвоєнний період багато індустріальних центрів східної України, такі як Запоріжжя, Харків, Кривий Ріг, Дніпро, Маріуполь та ін., виникли й активно розвивались саме за часів першої хвилі модернізму. Зокрема, завдяки ідеям соціалістичного розселення навкруги великих сталеливарних заводів, а саме в Шостому селищі (“Соцмісто”), у Запоріжжі з’явились архетипові будівлі українсько модернізму. У їхньому створенні брали участь відомі вітчизняні та іноземні архітектори й архітекторки. Більшість житлових, промислових, громадських будівель існують і досі, але вони перебувають у занедбаному стані, фактично їм загрожує руйнування.

На жаль, запорізький конструктивізм не отримав належної художньої оцінки та уваги з боку міських містобудівних органів. На національному рівні унікальну спадщину 1920–1930-х років не систематизовано, відсутнє належне оцінювання. В українському списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО досі нема жодного об’єкта модернізму, тому проблема збереження цієї архітектури нині є надзвичайно гострою. Все це негативно відбивається на історичному обличчі міста і, як наслідок, несе за собою втрату його ідентичності.

Мета конференції – привернути увагу громадськості, українських і міжнародних експертів, органів влади до проблеми збереження об’єктів міжвоєнного модернізму в Україні, довести універсальність явища німецького та українського модернізму 1920-1930-х рр. на прикладі “Шостого селища” у Запоріжжі та сприяти обміну досвідом збереження та правового захисту спадщини цього періоду з німецькими партнерами з Берліна, землі ФРН Саксонії-Анхальт (Дессау) та експертами з інших країн ЄС.

Структура конференції:

Панель 1: Теорія та історія житлового будівництва періоду міжвоєнного модернізму

На думку організаторів конференції український модернізм є спадщиною світової архітектури, що має міжнародне значення, і тому гостро потребує збереження на благо нинішніх та майбутніх поколінь. В рамках першої панелі конференції були розглянуті історичні приклади житлового будівництва та типології архітектурних і містобудівних об’єктів, що використовувалися у робітничих селищах, виявлені їхні особливості, спільні риси в Німеччині, України, інших країнах Європи та колишнього СРСР, проаналізовані підходи до розселення робітників в різних країнах відповідно до історичного, політичного, соціально-економічного контексту. Були порушені питання взаємозв’язку і універсальності явища модернізму, умови і причини його виникнення у період швидкого індустріального розвитку, хвилі модернізації та появи нових національних і наднаціональних держав. Окрема увага була приділена теоретичним напрацюванням, методам і підходам до житлового будівництва представників школи Баугауз. Завданням першої панелі конференції було позбавлення ізольованості поняття “український конструктивізм” і включення об’єктів, що з ним асоціюються в Україні, до більш ширшого і універсального поняття “модернізм” через обґрунтування спільних стилістичних та ідеологічних характеристик, історичних передумов виникнення, підходів і методів реалізації.

Панель 2: Процедури і механізми охорони архітектурних і містобудівних об’єктів міжвоєнного модернізму

Враховуючи сьогоднішній незадовільний стан багатьох об’єктів міжвоєнного модернізму в Україні, неодноразові факти їх руйнування, перебудови, ступінь і різноманітність загроз, що постають перед ними, а також пасивність державної системи охорони культурної спадщини, необхідно терміново вжити заходів для удосконалення існуючої системи охорони матеріальної культурної спадщини. В рамках другої панелі конференції було розглянуто систему органів охорони спадщини у Німеччині та інших країнах Європи, історію їх виникнення, основні принципи, механізми їх функціонування. Учасники конференції мали змогу ознайомитися с кращими світовими практиками, досвідом і методами, що використовуються для збереження об’єктів міжвоєнного модернізму. Учасники говорили про важелі контролю, моніторингу та впливу суспільства, експертів на пам’яткоохоронну діяльність. Були розглянуті особливості європейського і міжнародного законодавства, що регулює питання охорони матеріальної спадщини. Вкрай актуальним було представлення досвіду пристосування об’єктів міжвоєнного модернізму до сучасного використання. Було розглянуто, яким чином може досягатися баланс інтересів різних груп стейкхолдерів у питаннях, пов’язаних з об’єктами спадщини, як саме до цього залучені приватні інвестори, суспільство, експерти, які економічні, податкові стимули існують для власників і орендарів об’єктів матеріальної спадщини, якою є їхня відповідальність. Окрему увагу було приділено культурі захисту матеріальної спадщини в суспільстві та шляхам її підвищення. Завданням другої панелі конференції було виявлення проблем функціонування системи охорони матеріальної спадщини в Україні на прикладі Німеччини та інших країн Європи, проблем ратифікації, запровадження і належного виконання вимог міжнародного законодавства і угод, що вже ратифіковані Україною у цій сфері.

Панель 3: Особливості та технології реставрації пам’яток архітектури міжвоєнного модернізму

Як показують проведені міжнародні дослідження і світовий досвід, реставрація є довгостроковою економічною і культурною інвестицією. На превеликий жаль, в Україні ще відсутня школа реставрації об’єктів міжвоєнного модернізму та спостерігається інформаційний вакуум в цій сфері, що призводить до зниження практичної компетентності. На сьогодні українським фахівцям необхідне вдосконалення роботи щодо обстеження та оцінки стану об’єктів міжвоєнного модернізму, застосування новітніх реставраційних методик, здатних зберегти для майбутнього як окремі споруди і групи будівель, так і містобудівні ансамблі, що є спадщиною міжвоєнного модернізму. В рамках третьої панелі конференції експерти з Німеччини та інших країн Європи ділилися власним досвідом, навичками, підходами до реставрації об’єктів міжвоєнного модернізму. Учасники говорили про особливості технології реставраційних робіт саме модерністської архітектури. Слід зауважити, що модернізм 1920–1930-х рр., безумовно, є відносно новим будівельним періодом в історії архітектури, під час якого активно почали використовуватися нові на той час для будівельної галузі технологій – будівництво з монолітного залізобетону, та з’являються нові типи металевих конструкцій. Саме тому, дуже важливо виробити відповідні технології і підходи до реставрації об’єктів цього періоду, що відповідатимуть оригінальному задуму архітекторів та інженерів. Було приділено увагу методам підбору автентичного складу будівельних матеріалів та їх еквівалентних замінників. Крім того, були порушені питання консервації об’єктів міжвоєнного модернізму, які є основні принципи такого підходу до збереження об’єктів та яким чином це відбувається в Німеччині та інших країнах Європи. Завданням третьої панелі конференції полягало у розгляді кращих міжнародних практик реставрації, основних питань технологічної реставрації і консервації об’єктів міжвоєнного модернізму, а також питань відповідності підходів до реставрації в Україні до міжнародного законодавства.

Учасниками конференції стали дослідники та експерти з України, Німеччини, Польщі, Росії, Чехії: Томас Флієрл (Веймарський інститут історії та теорії архітектури і планування “Баугауз”, голова фонду Херманна Хензельманна, Берлін), Євгенія Губкіна (ГО Urban Forms Center, Харків), Владислав Берковський (ЦДКФФА України імені Г.С. Пшеничного, Київ), Зьорен Хербст (Міська рада Магдебурга), Світлана Смоленська (Харківський національний університет будівництва і архітектури), Міхаель Штьонеберг (Культурно-історичний музей Магдебурга), Йорг Мьозер та Олександр Шевчук (Архітектурне бюро “Milde und Moeser Architekten”, Пірна), Міхал Пшчулковський (Академія образотворчих мистецтв у Гданську), Ігор Богданов (Головний архітектор Дніпропетровської області, Дніпро), Власта Лоутоцька (Методологічний центр модерної архітектури в Брно), Ксєнія Літвінєнко (Інститут сучасної історії, Прага), Павло Кравчук (Управління культури Запорізької міськради), Тимур Вахітов (Московський архітектурний інститут), Олена Мокроусова (Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій), Юлія Богданова (Інститут архітектури Національного університету “Львівська політехніка”), Інна Абрамюк (Луцький національний технічний університет), Людмила Корнєєва (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), Кирило Ліпатов (ГО Urban Inst., Одеса), Олександр Харлан (Український державний інститут культурної спадщини, Дніпро), Вінфрід Бренне (Архітектурне бюро “Brenne Architekten”, Берлін), Володимир Новгородов (Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова), Віктор Шокарев (Запорізьке відділення ДП “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”), Бен Бушфельд (Комунікаційний дизайнер, Берлін), Вєра Хайнеманн (Університет Баугауз у Веймарі), Константін Гудков та Алєксандр Дуднєв (1931.center, Москва), Наталія Мєлікова (The Constructivist Project, Москва), Ліна Дегтярьова (ГО Uzhhorod Modernism, Ужгород), Оксана Чабанюк (Харківський національний університет будівництва та архітектури), Світлана Біленкова (Київський національний університет будівництва і архітектури), Олена Рофе-Бекетова (Благодійний Фонд “Харків З Тобою”), Анастасія Гулак та Зоя Панова (Архітектурне бюро “Portal-21”), Тетяна Балукова (проект GIZ “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова”).

В рамках конференції також проходив партисипативний проект “Моє соцмісто” з метою формування об’єднаної свідомої громади району Шостого селища, яка долучається до захисту історико-культурної спадщини. Проект було реалізовано у співпраці з ГО “Місто-сад”.

Після кожної з панелей проводилися публічні дискусії зі спікерами конференції за участю модератора і учасників, в рамках яких були проаналізовані основні загрози, можливості та шляхи застосування міжнародного досвіду на конкретному прикладі Шостого селища у Запоріжжі, а також круглі столи “Вивчення та популяризація спадщини міжвоєнного модернізму”, “Збереження культурної та архітектурної спадщини міжвоєнного модернізму”, презентація результатів воркшопу студентів з Німеччини та України, презентація результатів партисипативного проекту “Моє соцмісто”, кінопоказ архівних відеозйомок Запоріжжя.

Більш детальна інформація про проект “Баугауз – Запоріжжя. Модернізм у Німеччині та Україні” на сторінці у Facebook.

Організатори конференції: Генеральне консульство Федеральної Республіки Німеччина у Донецьку (офіс у Дніпрі) у партнерстві з ГО Urban Forms Center, Галереєю сучасного мистецтва Barannik та професором Томасом Флієрлом (Німеччина).

Проект “Баугауз – Запоріжжя. Модернізм у Німеччині та Україні” проходив також за підтримки Запорозької міської ради, Берлинського відомства з охорони пам’яток, Державної канцелярії та Міністерства культури землі Саксонія-Анхальт, Веймарського університету “Баугауз” та Харківського національного університету будівництва та архітектури.

Друга міжнародна конференція «Модерністки. Насильство в архітектурі і міському просторі»

Дати проведення: 15-16 вересня 2017 року

Місце проведення: Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені Володимира Заболотного (Київ, Україна)

У першій чверті 20-го століття жінки отримали можливість оволодіння архітектурною спеціальністю у багатьох країнах. Разом з тим, архітектурна професія завжди була пов’язана з владою, політичними і соціально-економічними процесами у суспільстві. Досить часто наслідком архітектури, як форми влади, є певного роду насильство, адже рішення, що приймаються архітекторами передусім відповідають запитам замовника, в особі держави або бізнесу, і майже ніколи – запитам суспільства. Таким чином, жінки, що самі є дискримінованою групою, увійшли до професії, яка здатна суттєво дискримінувати інших і їх самих. Архітекторки є одночасно суб’єктом і об’єктом насильства в контексті архітектури. Об’єктом вивчення другої міжнародної наукової конференції стали самі архітекторки, їх шлях до влади в рамках архітектурної професії та вплив історичного контексту на їх кар’єру і результати їхньої професійної діяльності. Крім того, об’єктом вивчення також стало місто, через застосування до нього основних категорій феміністської теорії, таких як насильство, влада, дискримінація та ін.

Організатор(к)и та учасниці(ки) конференції прагнуть ідентифікувати феномен насильства в архітектурі і висвітлити роль жінок в процесах пов’язаних з насильством. Дослідження проявів насильства в архітектурі і міському просторі та шляхів запобігання цьому є особливо актуальними, адже в українських містах дискримінованими є різні соціальні групи. При цьому, поодинокі архітектурно-будівельні скандали лишаються без належного аналізу причин та факторів, що закріплює в суспільстві стереотипи щодо влади, ролі архітектора та призводить до травм і поступової стигматизації прагнення людей впливати на процес прийняття рішень в місті. Організатор(к)и хочуть наблизитися до широкого обговорення проблем нерівності, безпеки, насильства у міському середовищі.

Мета міждисциплінарної конференції – висвітлити і дослідити феномен насильства в архітектурі і міському просторі. Крім того, конференція має на меті стимулювання активного та взаємного обміну досвідом у вирішенні проблем просторової дискримінації та забезпечення права різних соціальних груп на міський простір між ученими, активіст(к)ами, студент(к)ами, викладач(к)ами і тими, хто професійно займається архітектурою і міським плануванням. Конференція також буде слугувати платформою для розбудови культури сестринства в спільноті практикуючих архітекторок та пошуку механізмів протидії насиллю у місті архітектурно-планувальними засобами задля розвитку демократії, різноманітності і рівності.

Структура конференції:

Секція 1: Архітекторки і влада.

На думку організаційного комітету конференції, співіснування фемінізму і архітектури охоплює більшу частину минулого століття, триває досі й далеке від завершення. Трансформація етичних норм та відповідальності в залежності від політичних та соціально-економічних умов, а також у контексті соціо-культурних змін всередині суспільства, впливала на місце жінки в архітектурній професії. Окрім вивчення творчого шляху архітекторок, будуть порушуватися питання про те, яким чином їх становище у професії впливало на їхні результати роботи, проекти, архітектурні і містобудівні об’єкти. Чи відображали архітекторки в Україні та в світі у своїй професійній діяльності зміни у суспільстві та досягнення правозахисного і феміністського руху? Завданням першої панелі конференції є розгляд місця жінки у боротьбі за владу, а також в ієрархії архітектурної професії у контексті різних хвиль фемінізму.

Секція 2: Категорії феміністської теорії у застосуванні до міста.

В рамках другої панелі конференції буде розглянуто теоретичні основи таких категорій, як влада, присвоєння, власність, ресурси, насильство, травма, дискримінація, привілеї, в контексті міста. Міське середовище, що є продуктом патріархальної системи, продукує ієрархічні структури і, як наслідок, заохочує дискримінацію і насильство. Завданням другої панелі конференції є аналіз проблем архітектури, міського простору та муніципальної політики, застосовуючи категорії феміністської теорії.

Секція 3: Архітектурне середовище і насильство.

В рамках третьої панелі конференції буде розглянуто практичні і методологічні питання архітектурної діяльності, що стосуються феномену насильства у місті на конкретних прикладах. Учасники говоритимуть про шляхи і методи ідентифікації, моніторингу насильства, дискримінації і порушення прав людини у місті та як їм протидіяти. Повсякденна взаємодія жінок та інших дискримінованих груп з міським простором продовжує викликати багато проблем, пов’язаних із комфортом, безпекою та чуттєвим сприйняттям навіть у розвинутих країнах. Завданням третьої панелі конференції є розгляд існуючих кейсів в Україні і світі, які демонструють негативні аспекти міського простору, пов’язані з насильством, та позитивний досвід вирішення цих проблем і протидії насиллю засобами архітектури і міського планування.

Воркшоп «Інклюзивне і гендерно-чутливе проектування».

В рамках воркшопу будуть представлені ідеї та досвід вирішення проблем дискримінації та насильства в міському середовищі на прикладі Австрії. Тьютори воркшопу спробують проаналізувати разом з учасницями на конкретних прикладах, як гендерні питання та інклюзивність включені в процес проектування архітектурних об’єктів та простору міста і як вони впливають на методи проектування з використанням міждисциплінарних підходів. Завданням воркшопу є розгляд міжнародного досвіду застосування інклюзивного і гендерно-чутливого підходу до формування міського середовища і архітектури. Результати воркшопу будуть представлені аудиторії наприкінці другого робочого дня конференції.

Конференція безкоштовна і відкрита для всіх, хто зацікавлений, у тому числі для: архітекторок(ів)-практиків, дизайнерок(ів) і художниць(ків); вчених, викладачок(ів), дослідниць(ків) і студенток(ів) зі сфер історії архітектури, мистецтвознавства, антропології, соціології, архітектури, культурології; лідерок(ів) громадської думки; державних службовців і предстаників/-ць органів місцевого самоврядування у сферах архітектури, урбаністики та міського планування; активісток(ів), представниць(ків) жіночих асоціацій та громадських об’єднань; представниць(ків) громадськості.

Організатори: ГО Urban Forms Center за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Центру міської історії Центрально-Східної Європи і Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного. Інформаційні партнери – “Громадське радіо”, Architectuul і VCRC.

Інформація про Першу міжнародну конференцію “Модерністки. Гендерні питання в мистецтві, архітектурі та містобудуванні” (2016).

Шкільний модуль «Урбаністика»

Шкільний модуль “Урбаністика” – це освітній проект з міського планування для дітей, спрямований на посилення участі молоді в сфері прийняття рішень в місті. Проект проходив з 19 вересня по 14 листопада 2016 року на базі Харківського санаторного навчально-виховного комплексу №13.

Мета проекту – формування у дітей та молоді розуміння основних принципів функціонування міста, існуючих проблем та способів їх вирішення, виховуючи таким чином нове покоління мешканців, які розуміють своє право на міське середовище та знають як його реалізувати. Крім того, в рамках проекту було передбачено залучення учнів до проведення соціологічних досліджень серед молоді, що надало можливості проаналізувати потреби та загальне ставлення дітей до міського простору та процесів, які відбуваються в ньому.

Організатори: ГО Urban Forms Center, аналітичний центр CEDOS та інтернет-журнал Mistosite за підтримки Charles Stewart Mott Foundation та за сприянням Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації.

Більш детальна інформація на сторінці у Facebook.

Літня школа «Ідея міста: перевірка реальністю»

29 червня – 11 липня 2016 року у Славутичі відбувалася міждисциплінарна літня школа “Ідея міста: перевірка реальністю” з серії “Міські літні школи: візії та досвіди” Центру міської історії Центрально-Східної Європи, що поєднує дослідницький та навчальний формати та налагоджує зв’язки між урбаністичними студіями та міською історією і ширше – гуманітарними дисциплінами.

Об’єктом дослідження учасників школи став Славутич – місто у Київській області, який є анклавом на території Чернігівської. Побудований після ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році, Славутич є останнім планованим містом Радянського Союзу та наймолодшим містом в сучасній Україні. Виняткові обставини його заснування вплинули на ідеї та процес реалізації проекту нового міста. Команди експертів з восьми республік СРСР брали участь як у плануванні, так і будівництві. В результаті архітектура Славутича стала виявом критики модерністської архітектури, яка поєднує міжнародний архітектурний контекст з соціалістичними підходами та радянськими принципами регіональних особливостей. Славутич – це реалізація пошуків останнього покоління радянських архітекторів екологічно сталої, зручної для життя архітектури та новий дім для працівників Чорнобильської АЕС та мешканців забрудненої Прип’яті.

Метою літньої школи було поєднання навчального та дослідницького форматів із залученням підходів та можливостей різних дисциплін у вивченні міста та налагодження співпраці між ними. Програма школи була зосереджена на соціальній, гуманітарній, екологічній та економічній перспективах у плануванні та функціонуванні сучасного міста з врахуванням історичних контекстів. Приклад Славутича дозволив проаналізувати реалізацію та досвіди таких урбаністичних та суспільних концепцій, як планове місто, місто-утопія, місто пост-катастрофи, еко-місто, моно-місто з перспективи різних дисциплін.

Робота школи проходила за різними дослідницькими напрямками у трьох студіях, які разом проводили аналіз та формували загальне бачення того, чим є сучасний Славутич, наскільки це відповідає задуму архітекторів і які перспективи місто має у майбутньому:

• Студія 1: Міські практики, пам’яті і уяви.
• Студія 2: Простір та екологія міста.
• Студія 3: Міські фінанси та управління.

Учасниками школи стали дослідники з України, Словаччини, Угорщини, Хорватії, США, Росії, Словенії, Швеції, Франції, Литви та Білорусі. Викладачами школи були експерти в галузях планування і вивчення міста, соціології та фінансів: Кейс Ван Райвен (“Kees van Ruyven Stadsontwikkeling”, Амстердам), Ірина Склокіна (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів), Дмитро Кокорін (Лондонський королівський коледж, Інститут Росії, Лондон), Наталія Отріщенко (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів; Інститут соціології НАН України, Київ), Таурі Тувікене (Талліннський університет, Таллін), Богдан Мотузенко (Київ), Віктор Мазярчук (Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”, Київ).

Окрім спеціальної дослідницької програми для студентів школи, було організовано публічну програму, лекторами якої стали: Володимир Удовиченко (міський голова Славутича 1990–2015, Україна), Ольга Казакова (“Інститут модернізму”, Росія), Оуен Хезерлі (журналіст, Великобританія), Ансельм Вагнер (Технічний університет Граца, Австрія), Кейт Браун (Мерілендський університет, США), Наталія Жижченко (ONUKA, Україна), Михайло Думанський (Lviv Business School (LvBS) Українського Католицького Університету, Україна), Кейс ван Райвен (“Kees van Ruyven Stadsontwikkeling”, Нідерланди), Роман Зінченко (“Greencubator”, Україна), Євген Нікіфоров (фотограф, Україна), Олексій Браточкін (Европейский колледж Liberal Arts в Беларуси), Інга Фреймане (Нортумбрійський університет, Великобританія). Теми та короткий зміст лекцій, а також інформація про лекторів доступні за посиланням. Відеозаписи лекцій доступні за посиланням.

В рамках літньої школи проходив міський дитячий табір “Гра в міста”, під час якого юні мешканці Славутича разом з викладачами досліджували місто, його минуле, теперішнє і майбутнє, та просто розважалися серед однолітків.

Організатори: Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Центр міської історії Центрально-Східної Європи та ГО Urban Forms Center.

WikiD Ukraine: Жінки. Вікіпедія. Архітектура.

WikiD: Women, Wikipedia, Design – це міжнародна освітня і адвокаційна програма, яка має на меті збільшення кількості статей у Вікіпедії про жінок в архітектурі та архітектурному середовищі.

В україномовній Вікіпедії існує дуже обмежена присутність жінок, залучених до архітектури, містобудування, мистецтва або дизайну. Багато статей, які все ж таки існують, дуже часто є суперечливими за своїм охопленням і якістю. За останніми даними, 10-20% редакторів Вікіпедії – це жінки. І це суттєво впливає на контент одного з найбільших сховищ людських знань в світі. Наприклад, тільки 13% україномовних біографічних статей у Вікіпедії – про жінок. Ми розуміємо, що архітектура в даному випадку не є винятком із загальної ситуації, в якій жінки недостатньо представлені в обох ролях: як об’єкти і як учасники у Вікіпедії в цілому. Ось чому ми пропонуємо всім приєднатися до міжнародної освітньої і адвокаційної програми по усуненню гендерного дисбалансу і наданні архітекторкам саме того визнання, якого вони заслуговують.

В рамках проекту з 20 квітня по 16 червня 2016 року у Києві, Харкові та Львові відбулися тренінги та воркшопи з написання і редагування статей у Вікіпедії. Було створено перелік архітекторок, статті про котрих відсутні в україномовній Вікіпедії, або є і можуть бути доповнені та розширені. У створенні цього списку приймали участь фахівці та фахівчині з історії архітектури. Цей список є у відкритому доступі та продовжує доповнюватися, демонструючи таким чином, який обсяг роботи дійсно необхідно ще зробити і наскільки багато важливої інформації ще знаходиться поза Вікіпедією. Працівниками Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені Володимира Заболотного було створено бібліографічну письмову довідку “Архітекторки України”, де зібрана інформація про релевантні до теми проекту джерела, які є у наявності в бібліотеці і можуть бути використані у подальшій роботі.

Експертами тренінгів були: Олена Малахова (кандидатка філологічних наук, директорка Гендерного центру Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, експертка Гендерного інформаційно-аналітичного центру “КРОНА”), Євгенія Губкіна (архітекторка, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи), Андрій Павлишин (історик, журналіст, громадський діяч), Олена Синчак (мовознавиця, викладачка Українського католицького університету), Юлія Попова (координаторка програми “Сприяння демократії” Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні), Дмитро Мироненко (спеціаліст Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного) та представники Вікімедіа Україна.

WikiD є спільним проектом Parlour (Австралія), Architexx (США) та n-ails (Німеччина), який отримав початкове фінансування через грант від Wikimedia Foundation. В Україні проект організовано ГО Urban Forms Center та Вікімедіа Україна, у партнерстві з громадською ініціативою “Феміністична майстерня” (Львів, Україна), Центром міської історії Центрально-Східної Європи (Львів, Україна), Державною науковою архітектурно-будівельною бібліотекою імені Володимира Заболотного (Київ, Україна) та Центром гендерної культури (Харків, Україна).

Більш детальна інформація за посиланням та на сторінці у Facebook.

Перша міжнародна конференція «Модерністки. Гендерні питання в мистецтві, архітектурі та містобудуванні»

Конференція проходила 11–12 березня 2016 року у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені Володимира Заболотного (Київ, Україна).

Мета міждисциплінарної конференції – звернути увагу на гендерні проблеми та дослідити роль та внесок жінок у розвиток архітектури, мистецтва та містобудування епохи модернізму. Крім того, конференція має на меті стимулювання активного та взаємного обміну досвідом у вирішенні проблем гендерної просторової дискримінації та забезпечення права жінки на міський простір між вченими, активіст(к)ами, студент(к)ами, викладач(к)ами і тими, хто професійно займається архітектурою та містобудуванням.

Програма конференції складалася з наступних напрямків:

• Секція 1: Жінка в архітектурній професії й мистецтві. Історія
• Секція 2: Жінка в архітектурному середовищі. Практика
• Круглий стіл: Жінки в сучасній українській архітектурі

Учасниками конференції були експерт(к)и та дослідники(ці) історії архітектури, містобудування та фемінізму: Галина Войцехівська (Україна), Олексій Биков (Україна), Олена Мазніченко (Україна), Лев Шевченко (Україна), Ольга Казакова (Росія), Євгенія Моляр (Україна), Старлайт Ваттано (Італія), Ханнеке Оостерхоф (Нідерланди), Міхал Пшчулковський (Польща), Ольга Михайлишин (Україна), Марта Васевич (Україна), Світлана Шліпченко (Україна), Євгенія Губкіна (Україна), Олена Мокроусова (Україна), Надя Плунгян (Росія), Катерина Гончарова (Україна), Мілота Сідорова (Чехія), Меріон Робертс (Великобританія), Єлена Вачеллі (Великобританія), Уляна Биченкова і Олександра Талавер (Росія), Дар’я Ожиганова і Анна Помазанна (Україна), Марія Замєлан (Україна), Тетяна Фесенко (Україна), Аліна Курлович (Україна).

Організатори: ГО Urban Forms Center та Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

Інформаційно-просвітницький проєкт «Модерністки»

Проект проходив з 26 лютого по 15 березня 2016 року і був організован ГО Urban Forms Center та Представництвом Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

Майже у сорока університетах п’яти міст України (Харків, Львів, Запоріжжя, Славутич та Київ) були розміщені інформаційні панно з інформацією про жінок, які зробили важливі відкриття або значний вклад у розвиток архітектури, екології, фізики, програмування та багатьох інших галузей науки та культури. Слоган нашого проекту “Не виняток, а одна з багатьох”. Він чудово підкреслює те, що багато жінок, так само як і чоловіків, заслуговують на визнання своїх досягнень, адже зазвичай інформація про цих жінок невідома широкому загалу та навіть спеціалістам відповідних галузей.

За підтримки: Громадська ініціатива “Феміністична майстерня” (Львів, Україна) та Галерея сучасного мистецтва “Barannik” (Запоріжжя, Україна).

Слідуйте за модерністками на Facebook.

Літня школа «Новий Львів»

22–30 серпня 2015 року у Львові відбувалася Міжнародна літня архітектурна школа “Новий Львів”, яку організовували Центр міської історії Центрально-Східної Європи (Львів, Україна) та Архітектурна школа МАРШ (Москва, Росія) у рамках проекту співпраці “Modernism. Future continuous” разом з ГО Urban Forms Center.

Об’єктом дослідження учасників школи став історично сформований район “Новий Львів” із модерністською забудовою 1920–1930-х років та житловою забудовою другої половини ХХ століття.

У рамках чотирьох лабораторій – “Простір”, “Cоціологія”, “Cпадщина” та “Інтервенції”, учасники школи працювали над історією розвитку району “Нового Львова”, аналізували його просторову та соціальну структуру, а також шукали можливості для втілення простих та швидких у реалізації проектів, які зможуть забезпечити видимі та суттєві результати у найближчій перспективі. Результатом діяльності школи став Проект відновлення та сталого розвитку району “Новий Львів”.

Викладачами школи були експерти в галузях планування і вивчення міста: Кейс Ван Райвен (“Kees van Ruyven Stadsontwikkeling”, Амстердам), Катерина Гончарова (“УкрНДІпроектреставрація”, Київ), Ірина Склокіна (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів), Дмитро Кокорін (Лондонський королівський коледж, Інститут Росії, Лондон), Наталія Отріщенко (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів; Інститут соціології НАН України, Київ), Торальф Вайзе (Eberhard-Schöck-Stiftung, Baden-Baden; Фонд підтримки будівельної галузі, Київ), Надія Ніліна (Архітектурна школа МАРШ, Москва), Ярослав Ковальчук (Архітектурна школа МАРШ, Керівник майстерні в НДіПІ Генплану міста Москви, Москва), Аннет Маттіесон (“Gemeente Barendrecht”, Роттердам), Марія Сіверс (Київський національний університет будівництва і архітектури; Фонд підтримки будівельної галузі, Київ). Експерти школи: Юлія Богданова (дослідниця архітектури модернізму, Національний університет “Львівська політехніка”), Юліан Чаплінський (головний архітектор Львова, співзасновник компанії “CHAPLINSKYY Architects”).

Організатори: Центр міської історії та Архітектурна школа МАРШ за фінансової підтримки Фонда Ебергарда Шьока (Баден-Баден), Посольства королівства Нідерландів в Україні (Київ) та Німецького товариства міжнародної співпраці GIZ. За сприяння Львівської бізнес-школи Українського католицького університету (LvBS).

Розумні і сталі міста: екологія, інформаційні та комунікаційні технології, архітектура

28 березня 2015 року у Києві відбувся форум “Розумні і сталі міста: екологія, інформаційні та комунікаційні технології, архітектура”, який було організовано за підтримки Swedish Institute (Стокгольм, Швеція) в рамках програми грантів для випускників академічних програм Swedish Institute. У форумі брали участь випускники шведських університетів, активісти, представники приватних та державних компаній, котрі працюють в сфері екології, архітектури та технологій. З презентаціями виступили: Хенніг Дрогер (Sustainability & CSR партнер в BDO Ukraine), Урс Томанн (Вінницька міська рада), Олексій Пасічний (PhD, KTH, World Data Center for Geoinformatics and Sustainable Development), Хоссейн Шахроні (PhD, KTH, Division of Industrial Ecology), Ярослав Ковальчук (Науково-дослідний інститут генерального плану Москви), Роман Іваненко (Фонд “Розвиток та благоустрій” села Бобриця), Євгенія Губкіна (архітекторка, ГО Urban Forms Center), Марія Уварова (Фонд “Розвиток та благоустрій” села Бобриця). Доповідачі представили приклади міст, котрі успішно розвиваються сьогодні, як за кордоном, так і в Україні.

Харків: інвентаризація

28 листопада 2014 року у Центрі сучасного мистецтва “Єрмілов-центр” (Харків, Україна) відбувся форум “Харків: інвентаризація” з циклу дослідницько-освітніх заходів, присвячених місту та міським формам.

Головна мета форуму – “інвентаризувати” сучасне архітектурне середовище міста Харкова, тобто зафіксувати наявність об’єктів міської середовища Харкова і оцінити їхній сучасний стан, обговорити, що слід визнати “спадщиною” Харкова і що “не є цінним”, зрозуміти, що і як робити далі – не тільки професійній спільноті, а й пересічним громадянам.

У форумі взяли участь відомі харківські архітектори, міські планувальники, реставратори, художники та дизайнери: Олег Дроздов (“Drozdov & Partners”), Валерій Пономарьов (Інститут Харківпроект), Микола Рідний, Володимир Новгородов (дійсний член ICOMOS, член-кореспондент Академії архітектури України, член Національної Спілки архітекторів України та Містобудівної ради Харкова), Марія Норазян та Ілля Павлов (дизайн-студія “GRAFPROM”, концепт-дизайнери “Fedoriv.com”), Василиса Щеголева та Богдан Волинський (Архітектори “Сніжок”, Харків). Відеозаписи доповідей, дискусій і проміжні результати дослідження доступні за посиланням.

Організатори: ГО Urban Forms Center та ГО “Критичне мислення” (Харків, Україна).

Атомогради: планові міста в сучасному суспільстві

19–21 вересня 2014 року у Галереї сучасного мистецтва “Lenin” (Запоріжжя, Україна) відбувся урбаністичний колоквіум “Атомогради: планові міста в сучасному суспільстві” за підтримки Swedish Institute (Стокгольм, Швеція). Основну увагу заходу було приділено проблемам атомоградів та інших планових міст України. Учасники відвідали Запорізьку АЕС, її місто-супутник Енергодар, прослухали лекції архітекторів та культурологів, взяли участь у воркшопі по сталому розвитку. Під час колоквіуму з презентаціями виступили: Євгенія Губкіна (ГО Urban Forms Center, Харків), Дмитро Задорін (Нідерланди/Білорусь), Ксенія Витульова (НДІТІАМ, Москва, Росія; Колумбійський університет, США), Наталія Лобач (Галерея сучасного мистецтва “Lenin”, Запоріжжя), Василиса Щеголева і Богдан Волинський (Архітектори “Сніжок”, Харків).

Слідуйте за атомоградами на Facebook.