Конференція «Універсальність явищ запорізького модернізму і школи Баугауз. Проблеми збереження модерністської спадщини»

Дати проведення: 19-20 листопада 2017 року

Місце проведення: Палац культури Металургів, вул. Добролюбова, 7 (Запоріжжя, Україна)

85 років тому, 10 жовтня 1932 року, відбувся урочистий пуск ДніпроГЕС – на той час однієї з найбільших у Європі гідроелектростанцій. Спорудження станції на Дніпрі, а також створення при ній великого промислового вузла стали потужними факторами розвитку сучасного міста Запоріжжя. В його архітектурі та містобудуванні в 1920-х – на початку 1930-х років знайшли відображення передові тенденції інтернаціонального модернізму, що наближені до ідей школи Баугауз у Німеччині. В Україні ця течія була поширена під назвою “архітектурний авангард” або “конструктивізм”.

У міжвоєнний період багато індустріальних центрів східної України, такі як Запоріжжя, Харків, Кривий Ріг, Дніпро, Маріуполь та ін., виникли й активно розвивались саме за часів першої хвилі модернізму. Зокрема, завдяки ідеям соціалістичного розселення навкруги великих сталеливарних заводів, а саме в Шостому селищі (“Соцмісто”), у Запоріжжі з’явились архетипові будівлі українсько модернізму. У їхньому створенні брали участь відомі вітчизняні та іноземні архітектори й архітекторки. Більшість житлових, промислових, громадських будівель існують і досі, але вони перебувають у занедбаному стані, фактично їм загрожує руйнування.

На жаль, запорізький конструктивізм не отримав належної художньої оцінки та уваги з боку міських містобудівних органів. На національному рівні унікальну спадщину 1920–1930-х років не систематизовано, відсутнє належне оцінювання. В українському списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО досі нема жодного об’єкта модернізму, тому проблема збереження цієї архітектури нині є надзвичайно гострою. Все це негативно відбивається на історичному обличчі міста і, як наслідок, несе за собою втрату його ідентичності.

Мета конференції – привернути увагу громадськості, українських і міжнародних експертів, органів влади до проблеми збереження об’єктів міжвоєнного модернізму в Україні, довести універсальність явища німецького та українського модернізму 1920-1930-х рр. на прикладі “Шостого селища” у Запоріжжі та сприяти обміну досвідом збереження та правового захисту спадщини цього періоду з німецькими партнерами з Берліна, землі ФРН Саксонії-Анхальт (Дессау) та експертами з інших країн ЄС.

Структура конференції:

Панель 1: Теорія та історія житлового будівництва періоду міжвоєнного модернізму

На думку організаторів конференції український модернізм є спадщиною світової архітектури, що має міжнародне значення, і тому гостро потребує збереження на благо нинішніх та майбутніх поколінь. В рамках першої панелі конференції були розглянуті історичні приклади житлового будівництва та типології архітектурних і містобудівних об’єктів, що використовувалися у робітничих селищах, виявлені їхні особливості, спільні риси в Німеччині, України, інших країнах Європи та колишнього СРСР, проаналізовані підходи до розселення робітників в різних країнах відповідно до історичного, політичного, соціально-економічного контексту. Були порушені питання взаємозв’язку і універсальності явища модернізму, умови і причини його виникнення у період швидкого індустріального розвитку, хвилі модернізації та появи нових національних і наднаціональних держав. Окрема увага була приділена теоретичним напрацюванням, методам і підходам до житлового будівництва представників школи Баугауз. Завданням першої панелі конференції було позбавлення ізольованості поняття “український конструктивізм” і включення об’єктів, що з ним асоціюються в Україні, до більш ширшого і універсального поняття “модернізм” через обґрунтування спільних стилістичних та ідеологічних характеристик, історичних передумов виникнення, підходів і методів реалізації.

Панель 2: Процедури і механізми охорони архітектурних і містобудівних об’єктів міжвоєнного модернізму

Враховуючи сьогоднішній незадовільний стан багатьох об’єктів міжвоєнного модернізму в Україні, неодноразові факти їх руйнування, перебудови, ступінь і різноманітність загроз, що постають перед ними, а також пасивність державної системи охорони культурної спадщини, необхідно терміново вжити заходів для удосконалення існуючої системи охорони матеріальної культурної спадщини. В рамках другої панелі конференції було розглянуто систему органів охорони спадщини у Німеччині та інших країнах Європи, історію їх виникнення, основні принципи, механізми їх функціонування. Учасники конференції мали змогу ознайомитися с кращими світовими практиками, досвідом і методами, що використовуються для збереження об’єктів міжвоєнного модернізму. Учасники говорили про важелі контролю, моніторингу та впливу суспільства, експертів на пам’яткоохоронну діяльність. Були розглянуті особливості європейського і міжнародного законодавства, що регулює питання охорони матеріальної спадщини. Вкрай актуальним було представлення досвіду пристосування об’єктів міжвоєнного модернізму до сучасного використання. Було розглянуто, яким чином може досягатися баланс інтересів різних груп стейкхолдерів у питаннях, пов’язаних з об’єктами спадщини, як саме до цього залучені приватні інвестори, суспільство, експерти, які економічні, податкові стимули існують для власників і орендарів об’єктів матеріальної спадщини, якою є їхня відповідальність. Окрему увагу було приділено культурі захисту матеріальної спадщини в суспільстві та шляхам її підвищення. Завданням другої панелі конференції було виявлення проблем функціонування системи охорони матеріальної спадщини в Україні на прикладі Німеччини та інших країн Європи, проблем ратифікації, запровадження і належного виконання вимог міжнародного законодавства і угод, що вже ратифіковані Україною у цій сфері.

Панель 3: Особливості та технології реставрації пам’яток архітектури міжвоєнного модернізму

Як показують проведені міжнародні дослідження і світовий досвід, реставрація є довгостроковою економічною і культурною інвестицією. На превеликий жаль, в Україні ще відсутня школа реставрації об’єктів міжвоєнного модернізму та спостерігається інформаційний вакуум в цій сфері, що призводить до зниження практичної компетентності. На сьогодні українським фахівцям необхідне вдосконалення роботи щодо обстеження та оцінки стану об’єктів міжвоєнного модернізму, застосування новітніх реставраційних методик, здатних зберегти для майбутнього як окремі споруди і групи будівель, так і містобудівні ансамблі, що є спадщиною міжвоєнного модернізму. В рамках третьої панелі конференції експерти з Німеччини та інших країн Європи ділилися власним досвідом, навичками, підходами до реставрації об’єктів міжвоєнного модернізму. Учасники говорили про особливості технології реставраційних робіт саме модерністської архітектури. Слід зауважити, що модернізм 1920–1930-х рр., безумовно, є відносно новим будівельним періодом в історії архітектури, під час якого активно почали використовуватися нові на той час для будівельної галузі технологій – будівництво з монолітного залізобетону, та з’являються нові типи металевих конструкцій. Саме тому, дуже важливо виробити відповідні технології і підходи до реставрації об’єктів цього періоду, що відповідатимуть оригінальному задуму архітекторів та інженерів. Було приділено увагу методам підбору автентичного складу будівельних матеріалів та їх еквівалентних замінників. Крім того, були порушені питання консервації об’єктів міжвоєнного модернізму, які є основні принципи такого підходу до збереження об’єктів та яким чином це відбувається в Німеччині та інших країнах Європи. Завданням третьої панелі конференції полягало у розгляді кращих міжнародних практик реставрації, основних питань технологічної реставрації і консервації об’єктів міжвоєнного модернізму, а також питань відповідності підходів до реставрації в Україні до міжнародного законодавства.

Учасниками конференції стали дослідники та експерти з України, Німеччини, Польщі, Росії, Чехії: Томас Флієрл (Веймарський інститут історії та теорії архітектури і планування “Баугауз”, голова фонду Херманна Хензельманна, Берлін), Євгенія Губкіна (ГО Urban Forms Center, Харків), Владислав Берковський (ЦДКФФА України імені Г.С. Пшеничного, Київ), Зьорен Хербст (Міська рада Магдебурга), Світлана Смоленська (Харківський національний університет будівництва і архітектури), Міхаель Штьонеберг (Культурно-історичний музей Магдебурга), Йорг Мьозер та Олександр Шевчук (Архітектурне бюро “Milde und Moeser Architekten”, Пірна), Міхал Пшчулковський (Академія образотворчих мистецтв у Гданську), Ігор Богданов (Головний архітектор Дніпропетровської області, Дніпро), Власта Лоутоцька (Методологічний центр модерної архітектури в Брно), Ксєнія Літвінєнко (Інститут сучасної історії, Прага), Павло Кравчук (Управління культури Запорізької міськради), Тимур Вахітов (Московський архітектурний інститут), Олена Мокроусова (Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій), Юлія Богданова (Інститут архітектури Національного університету “Львівська політехніка”), Інна Абрамюк (Луцький національний технічний університет), Людмила Корнєєва (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), Кирило Ліпатов (ГО Urban Inst., Одеса), Олександр Харлан (Український державний інститут культурної спадщини, Дніпро), Вінфрід Бренне (Архітектурне бюро “Brenne Architekten”, Берлін), Володимир Новгородов (Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова), Віктор Шокарев (Запорізьке відділення ДП “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”), Бен Бушфельд (Комунікаційний дизайнер, Берлін), Вєра Хайнеманн (Університет Баугауз у Веймарі), Константін Гудков та Алєксандр Дуднєв (1931.center, Москва), Наталія Мєлікова (The Constructivist Project, Москва), Ліна Дегтярьова (ГО Uzhhorod Modernism, Ужгород), Оксана Чабанюк (Харківський національний університет будівництва та архітектури), Світлана Біленкова (Київський національний університет будівництва і архітектури), Олена Рофе-Бекетова (Благодійний Фонд “Харків З Тобою”), Анастасія Гулак та Зоя Панова (Архітектурне бюро “Portal-21”), Тетяна Балукова (проект GIZ “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова”).

В рамках конференції також проходив партисипативний проект “Моє соцмісто” з метою формування об’єднаної свідомої громади району Шостого селища, яка долучається до захисту історико-культурної спадщини. Проект було реалізовано у співпраці з ГО “Місто-сад”.

Після кожної з панелей проводилися публічні дискусії зі спікерами конференції за участю модератора і учасників, в рамках яких були проаналізовані основні загрози, можливості та шляхи застосування міжнародного досвіду на конкретному прикладі Шостого селища у Запоріжжі, а також круглі столи “Вивчення та популяризація спадщини міжвоєнного модернізму”, “Збереження культурної та архітектурної спадщини міжвоєнного модернізму”, презентація результатів воркшопу студентів з Німеччини та України, презентація результатів партисипативного проекту “Моє соцмісто”, кінопоказ архівних відеозйомок Запоріжжя.

Більш детальна інформація про проект “Баугауз – Запоріжжя. Модернізм у Німеччині та Україні” на сторінці у Facebook.

Організатори конференції: Генеральне консульство Федеральної Республіки Німеччина у Донецьку (офіс у Дніпрі) у партнерстві з ГО Urban Forms Center, Галереєю сучасного мистецтва Barannik та професором Томасом Флієрлом (Німеччина).

Проект “Баугауз – Запоріжжя. Модернізм у Німеччині та Україні” проходив також за підтримки Запорозької міської ради, Берлинського відомства з охорони пам’яток, Державної канцелярії та Міністерства культури землі Саксонія-Анхальт, Веймарського університету “Баугауз” та Харківського національного університету будівництва та архітектури.